|
Як був собі чоловік та мав собі куропатку; а цей куропаток та зарані з двора зблудивсь, в великій пущі поселивсь.
Нагляділа його лисиця своїм ясним оком. «Ах ти, курушка, курушка, превеликий ти грішник, стань-ка пониже, к покаянію поближе — я тебе висповідаю!» — «Не достойна ти, прескверна лисиця, мене сповідать. Я слихала такую вещь, що ти, лисиця, кури єш». — «Не встанеш ти по волі, встанеш по неволі; будуть орли налітать, будуть те древо клювать, будеш ти сама вставать».
Як стали орли налітать, як стали те древо клювать, стала вона сама вставать.
Як піймала лисиця курку в нігті та в кигті; як зачала крутить та вертіть, та не могла курушка терпіть.
|
Курка та лисиця-сповідниця. Н. П. Андреев, Указатель сказочных сюжетов по системе Аарне. Издание государственного Русского географического общества, Л., 1929. - 61/І. Зап. І. Манжура в с. Олексіївка Олександрівського пов. Катеринославської губ. «від парубка Тараса Тарана». Час запису не зазначений. Відділ рукописів Бібліотеки Академії наук СРСР (Ленінград)., зібрання № 60, од. зб. 97, арк. 99—100.
Казки про тварин (Українська народна творчість) - Київ: Наукова думка. - 1976 - 575 с.
|
Опитування - Найкраща народна казка про тварин (звірів)
|