КОЗА - Казка Бойківщини

Були дід і баба, і була в них коза. Пішла баба козу пасти, а дід сів на воротах в червоних чоботах. Жене баба козу додому, а дідо ся звідає: - Чи попаслась, козонько?

- Йшла-м через мосток, ухопила-м листок, йшла-м через воринку, вхопила води крапельку.

Тоді дідо пішов пасти козу сам, а баба сіла на воротах в червоних чоботах. На вечір жене дідо козу, а баба сидить на воротах в червоних чоботах і ся звідає:

- Чи попаслась, козонько? А козонька знов каже:

- Йшла-м через мосток, вхопила-м листок, йшла-м через воринку, вхопила води крапельку.

Тоді дідо ввидів, що коза бреше. Набив її, облупив півбока і нагнав геть.

Пішла коза до зайцевої хати. Сидить вона в хаті, і приходить уночі медвідь.

- Є тут коза? А коза каже:

- Я коза рогата, єдним боком обідрата. Ніжкою тупну, хвостиком замету, а ріжком проб'ю!

Та й утік медвідь. Приходить вовк і каже:

- Тут є коза? А вона:

- Я коза рогата, єдним боком обідрата, ніжкою тупну, хвостиком замету, а ріжком проб'ю.

І втік вовк. Приходить рак.

- Тут є коза?

- Є. Я коза рогата, єдним боком обідрата. Ніжкою тупну, хвостиком замету, ріжком проб'ю.

А рак каже:

- А я рак. Як укушу, буде знак. І коза утекла в ліс.