КЛИН НА ВЕЛИКУ П'ЯДЬ - Казка Закарпаття

Женився молодий леґінь, привів жону до хижі. Переночували після свальби, повставала рано челядь домашня, і кожне береться за свою роботу, а невіста не знає, що робити їй. Звідується невіста свекри:

- Що мені робити?

- Перший раз іди в комору. Там пшениця. Набери в миску та дай курям їсти.

А невіста питає у свекри:

- А як у вас кури кличуть?

Хоче їх до гурту скликати, а свекра їй відповідає:

- Як у вас, так і в нас.

Набрала невіста зерна та й ходить по двору межи курей, та приговорює:

- Як у вас, так і в нас. Як у вас, так і в нас.

А кури не збігаються. Прийшла невіста з тою пшеницею в хату, свекра її звідається:

- Чому ти не покормила кури?

- Я їх кликала, а вони всі розійшлися.

- Та як ти їх кликала?

- Ба та так, як-исьте казали: "Як у вас, так і в нас".

- Та у нас кличуть: "Пі-пі-пі-і-і". А невіста:

- Та й у нас "пі-пі-пі-і-і".

І невіста вернулася в другий завіз і попіпікала, і всі кури збіглися.

І на другий день мала вона гаті пошити чоловікови. Шила вона руками, з домашнього полотна. Та й треба було в широких гатях посередині вставляти клин. Клин міг бути на "хрому" п'ядь невеликому чоловікови, а великому на повну п'ядь. А вона була молода та й соромилася. І питала в свекри. А свекра фігльовала:

- Ой, дитинко, я його давно в руках тримала, як ще на руках носила. А тепер ти тримай.

Та й свекра змиловалася та відміряла їй на велику п'ядь.