КАРА ВІД ГОСПОДА БОГА - Казка Гуцульщини

Був такий собі Іван, що хотів знати, як у світі все робиться, як світ платить. Приходить він до одної хатки під лісом. А там бабка. - Бабко, найміть мене вівці пасти. А вна каже:

- Найму. Але би ти слухав, що я тобі скажу. Як будеш іти з вівцями, то ходи собі по лісі до дірявого моста. А на той бік би-с не йшов, бо там не моя паша. Як дійдеш до моста, вертайся сюди, хоч най будуть вівці голодні.

А він другої днини сокирку за пасик, прийшов до того моста, нарубав патиків, заклав діру і пішов наперед, а вівці за ним пішли. І переходять на той бік. Там паша файна, вівці пасуть.

Іде він далі, дивиться - чоловік заганяє в вербу потя. А в вербі дві дірі. Чоловік згори зажене - потя вдолину вилетить, здолини зажене - потя вгорі в дірку вилетить. А Іван говорить:

- Озми, чоловіче, одну дірку заткай, а в другу пустиш. Та й буде потятко там.

А той каже:

- Іди, чоловіче, куди тебе Бог провадить з овечками.

Іде він далі і надибає чоловіка, що стоїть у ставі по шию в воді і кричить: "Ґвалт, дайте води ся напити!" Іван каже:

- Чоловіче, нагни голову і пий воду! А той відповідає:

- Іди, куди тебе Бог з вівцями провадить!

Іде він далі, і така гнила смердюча колода лежить, а через неї вода тече. І він напився, і вівці п'ють тої води - дуже добра вода.

Іде він далі і приходить до хатчини. А в тій хатчинці дівчина варить м'ясо, то м'ясо їсть і грудьми замітає грань у піч. А він говорить до неї:

- Та візьми шматку. Та й замітай шматкою, а не грудьми. А вона каже до него:

- Іди, чоловіче, куди тебе Бог провадить. Я, - каже, - маю тут бути до суду Божого.

Вертається він з вівцями до баби. Забирає тото дерево з моста, діру утворяє. Ввечір приганяв вівці додому. А баба каже до него:

- Ну, та й ти вівці перегнав, куди я тобі не казала?

- Бабко, простіть мені, що я таке зробив. Бабочко, - каже, - розкажіть мені, роз'ясніть, що я таке видів.

- Кажи, що видів, а я буду тобі пояснювати.

- Бабко, скажіть мені, що то є, що чоловік заганяє потя в вербу? В одну діру зажене, а воно в другу вилетить.

- Скажу тобі. Чоловік той убив чоловіка. І таку покуту має. Як не годен у вербу потя загнати, так не годен у чоловіка душу покласти.

- А що то значить, що чоловік стоїть по шию в воді, а просить води ся напити?

Каже бабка:

- То було так, синку. Чоловік ніс воду, а другий змучений чоловік ішов дорогою. І просив у него: "Чоловіче, дай води напитися". А він до него сказав: "Ади, лізь у керницю і пий, кілко хоч', води. Бо я не маю коли. У мене робота". Той чоловік умер тоді без води. Та й він таку покуту має за чоловіка, що не дав йому води напитися.

- Бабко, а що то таке, що колода така гнила, смердюча лежить, а з неї така чиста, така ладна вода тече?

- То був піп-розбишака, але службу Божу правив добре, і та служба його тримає. Через гнилу колоду чиста вода тече.

- Бабочко, а що то є, що дівчина варить м'ясо і грудьми замітає грань?

- Та дівчина - велика грішниця. Вона тратила діти, і таку має покуту: ті діти варить і їсть, і грудьми замітає грань. Така кара від Господа Бога.

І сказала йому баба:

- Аби-с знав, як світ платить.