КАЛИНОВА СОПІЛКА - Казка Гуцульщини

Було це дуже давно. Жили собі чоловік і жінка і було в них дві доньки. Одна була дідова донька, а друга бабина. Дідова донька була дуже роботящою і привітною. А бабина донька була грубою і ледащою.

Одного разу дід з бабою зібралися на базар. А в той час на базар треба було йти на три дні, на чотири. І наказують дід з бабою донькам, що мають зробити за той час, поки їх не буде дома. І кажуть вони дідовій доньці:

— Ти підеш нарубаєш дров, розпалиш піч, будеш варити їсти. І будеш прибирати в хаті і обходити корову.

А бабиній доньці сказали, щоб вона сіла і ткала полотно. І на цім вони зібралися й поїхали на базар.

Дідова донька пішла надвір, нарубала дров, зварила їсти — все зробила, як казав дідо. А бабина донька лягла на піч і грілася, і не хотіла вставати і ткати полотно. Дідова донька каже:

— Сестричко, батько з мамою скоро вже приїдуть, пора, щоб ти полотна наткала.

А вона каже:

— Не можу і не хочу. Наткай за мене ти. А вона каже:

— Я би наткала за тебе, але як приїдуть тато з мамою, вони щось привезуть і мені, і тобі. Треба, щоб і ти щось робила.

А вона сказала, що не хоче.

— Наткай ти.

І в них почалася суперечка. Тоді бабина донька взяла ніж і зарубала ним сестричку. Та взяла і поховала її неподалік від хати під калину.

Приїхає дід з бабою з базару, дивляться, в хаті прибрано, а полотно не наткане. І питаються:

— А де сестричка, чому не зустрічає нас? А вона каже:

— Не знаю. Вона пішла в ліс по дрова і не повернулася. Вони пішли до лісу, почали шукати дочку. Блукали-блукали, блукали-блукали і так і не знайшли її. І вернулися додому. Зажурився дідо, поплакав, бо він дуже любив її. Але що вже робити, її нема. І стали вони жити вже втрьох.

Але одного разу ішов молодий хлопець з війська. Вже наставала ніч. Він приліг ночувати під ту калину. І подумав: "Може би, я з цеї гілочки вирізав собі сопілочку". Взяв і вирізав сопілочку. Подув у ню, а вона заграла:

Грай, грай, молодичку, Попросися на ніч в хату, Розкажи мамі й тату,

Що зі мною сестричка зробила, Як під калиною мене молодую В землю зарила.

Він зразу напудився. Подивився, неподалік стоїть хатка. Він зайшов до теї хатки, привітався і каже:

— Можна я у вас переночую?

А дівка уже відчувала щось і каже татові й мамі:

— Не треба нам на ніч нікого.

Тоді час був важкий, і боялися, як хтось чужий приходив. А дідо каже:

— Та нехай заночує молодий хлопець. Куди він подінеться? Вже ж ніч надворі.

Дали хлопцеви повечеряти. І тоді каже той хлопець:

— Ви знаєте, я з калини вирізав сопілочку і хотів би, щоб ваша донька в цю сопілочку заграла.

А вона сиділа на печі і навіть не хотіла злазити. Але тато з мамою притисли, стягнули її з печі і дали їй грати. Наколи вона заграла в сопілочку, сопілочка заспівала:

Грай, грай, сопілочко,

Душу відкрий, сестричко.

Розкажи мамі й тату,

Як ти ніж у серденько встромила,

Мене з світу згубила.

І батько з мамою зрозуміли, де поділася їхня друга донька. І вони почали в неї розпитувати, як це було. І вона мусіла признатись, і вони її прогнали геть з дому.