|
В одної жінки почало дуже рости черево. А їсти нич не могла, бо черево було повне. Ледве ходила. Та й раз винесла вона чоловікови їсти. Він сів і їсть, а жінка говорить: - Я би спала.
Та й заснула вона твердо. А чоловік як косив, та й пару ягід найшов, та їй недалеко від голови поклав. Пообідав він і косить далі коло неї.
Косить він та й попризиркується. Жінка лежить, як мертва, і рота розтворила. А їй з рота почав лізти змій. А то було недалеко від корча. Чоловік поклав косу, витяг собі дві тики, став за корчем і вартує. Позирає, а воно лізе в жінки з рота. Він усе далі тикою ягоди відтягає, а воно все більше указується, і як вилізло, він тою другою тикою як фаснув по нім. А воно ся верло і хотіло назад лізти. Але вже не біровало вернути, бо вже здихало. Чоловік узяв його на копач та й на корча поклав. А їй нич не повідає.
І тоді жінці стало легше. Говорить вона:
- Як я спала, та мені ся легше учинило.
Відтоді їй ставало легше й легше, і вже їсти жінка хотіла, і як забив чоловік того змія, та й відтоді вони добре жили, та й, може, й ниська ще жиють.
|
Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук
Українські народні казки: Книга 18: Казки Закарпаття. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. — Тернопіль: Богдан, 2007. — 424 с.
Видавництво "Навчальна книга - Богдан" - http://bohdan-books.com/
Опубліковано з дозволу Миколи Зінчука.
|
Опитування - Найкраща українська народна казка
|