|
Діялося це дуже давно, розказував це мені мій тато. Напали на Нягрин татари. Все руйнували і всіх забирали з собою. І людей забирали, і майно. Взяли й одну жінку. Вона була дуже файна. Жінка дуже не хотіла йти, плакала, але то нічого не помагало. Татарин взяв її на силу і вів. Запровадив її до гори Магури. Його товариші-татари були вже далеко, а він відстав від них.
Чоловік прийшов додому, а жінки - нема. Йому сказали, що татарин взяв її і повів поза Ординський шлях. Догнав їх чоловік конем під Магурою. Догнав і каже жінці, аби поверталася, але татарин жінку не пускає. Він тоді до татарина:
- Давай не будемо проливати крові. Най вона вибирає, до кого піде.
А жінка стала збоку і сказала:
- За тим, Боже, котрий кого зможе.
І почали вони оба битися. Чоловік просить жінку:
- Жінко, рятуй ня!
Жінка не рятувала - стояла й дивилася. І крикнув чоловік до свого пса:
- Тагусь, рятуй ня!
Пес як рванувся, та й вирвав татаринови келюхи. Тоді чоловік устав, відрубав жінці голову і запхав у ті татаринові келюхи. Сів на коня і вернувся з псом додому.
|
Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук
Новошин, Долинського району, Івано-Франківської області
10 березня 1989 року
Оповідач: Кабинець Анна Юрківна (1924 року народження)
Українські народні казки: Книга 14: Казки Бойківщини. Ч. І. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. — Тернопіль: Богдан, 2006. — 496 с.
Видавництво "Навчальна книга - Богдан" - http://bohdan-books.com/
Опубліковано з дозволу Миколи Зінчука.
|
Опитування - Найкраща українська народна казка
|