ЖОВНІР І ЦАР - Казка Гуцульщини

Був при війську один жовнір. Та й був непокірний і не міг добре взятися до військової служби. Його ганяли й ганяли, а він до тої науки не годен був узятися. Та й усім скаржився старшинам, і то нічо' йому не допомагало. І каже він:

- Я йду до царя. Може, цар щось мені порадить.

Пішов до царя та й цареви скаржиться, що замало дають їсти.

-...До кого я маю звертатися, як не до вас?

А цар подумав та й узяв у руки букату снігу. Та й сказав воякам:

- Ану станьте за рядом. А ти йди аж туди, на край, - сказав тому непокірному.

Той сніг цар змнєцкав у такий великий будз. Та дав його першому в ряду воякови та й сказав:

- Ану давайте один одному аж до того посліднього.

Вояки взяли той сніг та й зачали подавати один одному, аж до посліднього. Далі, далі давали, та й послідньому дістався маленький ґудзок. А цар каже:

- Ану давай дой ґудзок снігу сюди.

Він приніс та й дав його цареви. Цар подивився та й каже:

- Та де! Та я більшу букату дав, а ти мені приніс так мало. Це ж зовсім мало.

- А що це може бути, що так мені мало напослідку впало? А цар йому каже:

- Ти видів, яка була буката в моїх руках?

- Видів.

- Отак я й даю. На всіх. А то в одного розсипалося, в другого вкрали, третій частину пропив, а четвертий загубив. Та й до тебе дійшло мало що харчів. Я за це не винен. Ви там пантруйте один одного. А ти хотів би бути царем?

- Хотів би.

- То я тобі покажу, як то бути царем.

Цар звів його до свого палацу. Там був повішений на волоску меч. І сказав цар:

- Отут стій, під цим мечем, і командуй. А як цей волосок ся врве, тобі буде конець. Отаке й моє панування. Я стою під мечем.

Солдат докинувся до меча, а меч упав. Тоді він сказав:

- Я такого панування не хочу, аби меч раз попри раз стояв над моєю головою. Краще я перебуду з гіркою бідою у армії, та й мене відпустять.

Опитування - Найкраща українська народна казка