ЖИВАНИ В ЦЕРКВІ - Казка Закарпаття

А · Б · В · Г · Д · Е · Є · Ж · З · И · І · Ї · Й · К · Л · М · Н · О · П · Р · С · Т · У · Ф · Х · Ц · Ч · Ш · Щ · Ю · Я

Було дванадцять живанів. Вони ходили, ходили в горах, що їм треба, прийдуть, заберуть. І єден вирішив залишити їх і в єднім селі женився. Він жив у селі, і його поставили церківником. Зайшли живани до нього й говорять:

- Ми прийдеме, як будуть у церкві гроші.

- Добре, приходьте.

Він зібрав своїх товаришів, з тих, що до церкви ходять, привів їх до церкви та роздів до голого. І єдного в єдну закутану поставив, другого в другу закутану, третього в третю та четвертого в четверту. І всі чисто голі.

А живани прийшли й почали молитися Богу. Та й кажуть:

- Кілько ми по церквах ходили, а ще таких голих святих не виділи.

Та й пішли касу розбирати, гроші. А єден голий гойкає:

- То мій ґрейцар! А другий:

- То мій ґрейцар!

Всі чотири так гойкали. І живани напудилися та ще й свої гроші, що мали з собою, в церкві лишили. І повтікали. Грошей много було, церква стала багата.

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук
Люта, Великоберезнянського району, Закарпатської області
9 липня 1988 року
Оповідач: Скрипич Николай Васильович (1905 року народження)
Українські народні казки: Книга 18: Казки Закарпаття. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. — Тернопіль: Богдан, 2007. — 424 с.
Видавництво "Навчальна книга - Богдан" - http://bohdan-books.com/
Опубліковано з дозволу Миколи Зінчука.

Олександр Красоткін · Придбати домен · Безкоштовні програми · Менеджер паролів · Вітаміни