ДВАНАДЦЯТЬ АПОСТОЛІВ - Казка Покуття

Оден пан шукав собі майстра, аби зробив йому з липи дванадцять апостолів. А оден майстер зголосився: "Я зроблю".

- То добре, зробиш, - сказав пан. - То я привезу тоти колоди з липи.

- Привозіть.

Привіз пан майстрови тоти колоди, і майстер робить. І довго він то робив. Та й зробив дев'ять апостолів, а три колоди пропив. І не має вже з чого робити тих три.

А жінка того майстра пішла по воду. І здибає попа. А піп був з нею трохи знайомий. Та й каже їй:

- Молодице, коли би я до тебе прийшов трохи посидіти? А вона каже:

- Сьогодні ввечір приходіть.

Несе вона воду і здибає дяка. Каже дяк:

- Я би до тебе, молодице, зайшов, лиш коби тото... не було твого чоловіка дома.

Вона каже:

- Чоловіка вже пару день нема дома. Десь поїхав. Приходіть нинька.

- Добре, я прийду.

Іде молодиця далі і здибає паламаря.

- Ну як, молодице? - говорить паламар.

- Та так нічого.

- Я би хотів, молодице, до вас зайти, - паламар говорить.

- Заходіть завчасу ввечері, та й будем говорити.

Та й засвітила вона ввечері, сіла й чекає. Коли чує, хтось гуркає. А то прийшов ксьондз. Зайшов він у хату, сів з молодицею за стіл, а то знов хтось гуркає. Ксьондз каже молодиці.

- Де я дінуся?

Жінка говорить ксьондзові:

- Скиньте шмаття і йдіть у ту хату. І ставайте коло тих дерев'яних святих. І ніхто не буде знати, чи ви живий, чи не живий.

Ксьондз зайшов, а то не дуже видно в другій хаті. Та й став коло крайнього апостола і стоїть. Тихонько, не рухається. Вийшов у другу хату голий ксьондз, а жінка виходить, а то вже прийшов дяк. Зайшов дяк до хати та й сів з молодицею за стіл, а то вже знов хтось гуркає в двері, би втворили. І каже дяк:

- Я де тепер дінуся?

- Зараз тебе сховаю. Скоро скидай з себе шмаття.

Вона забрала з него шмаття, а його завела в другу хату і поставила до ряду, коло ксьондза. Та й пішла втворити паламареви. Коли чує, машина на подвір'я заїхала. Паламар схопився й питає:

- Ну де я дінуся? А вона каже:

- Скидай з себе шмаття і йди до тої хати. Там є апостоли, а ти стань крайній коло них. А потому підеш собі додому.

Та й паламар так зробив. Пішов і став. А тоти два, ксьондз і дяк, стоять так рівненько, навіть не киваються, лиш кліпають очима. Паламар бачить, що тоти два кліпають, а решта ні. Та й тихонько стоїть.

Та й входить чоловік з тим паном, що приїхав за апостолами. Жінка шепнула чоловікови, що вже всі три є. Той пан питає чоловіка:

- Ну як, всі апостоли готові?

- Всі.

Входять вони оба дивитися на тих апостолів. Той пан порахував - є всі. Та подивився на ксьондза, дяка й паламаря і каже:

- А цим трьом нащо ви отаке приробили, оту грішну природу?

- Та нічого, - каже ґазда, - як того не треба, то зараз озмемо пилку й поодрізуємо.

Майстер узяв пилку і йде "природу" одрізувати, а тоти всі три поскакали голі у вікно і повтікали. А пан каже майстрови:

- Заховайте пилку, бо всі повтікають.

І тоді пан забрав тих дев'ять, заплатив і поїхав. А майстер каже жінці.

- Ну ти правильно зробила.

- Та, - каже, - не було інакшого виходу. Отак жінка виручила чоловіка.