|
Жили собі дід та баба. У їх була онучка, Жучка і котик. От баба і каже дідові: «Посади, діду, яблуньку під полом (постіллю)». Дід посадив.
Росте яблунька і виросла під піл Баба і говоре: «Прийми, дідусю, піл, хай яблунька росте». Дід прийняв. От яблунька росте і росте і виросла під саму стелю. «Продирай, діду, стелю, щоб яблунька проростала».
Дід продрав. Росте вона і підросла під стріху. «Розбирай, дідусю, стріху, нехай яблунька росте та вродяться яблучка».
Дід розібрав стріху, а яблунька все росте та росте і виросла під саме небо. Тоді баба напалася на діда: «Роби, діду, драбину, поліземо яблучка рвати».
Зробив дід драбину, приставив до яблуньки, поліз на драбинку, за дідом — баба, за бабою — онучка, за онучкою — Жучка, за Жучкою — котик. Вирвав дід яблучко, покуштував, дав бабі, баба — онучці, онучка — Жучці, Жучка — котикові, а котик укусив та й поніс і підніс тобі *... під ніс.
* Тут називається ім'я дитини, якій розповідають казку (примітка записувача. — /. Б.).
|
Дід, баба, онучка, жучка і котик. Н. П. Андреев, Указатель сказочных сюжетов по системе Аарне. Издание государственного Русского географического общества, Л., 1929. - 2015/І. Зап. Є. І. Будянська в кінці XIX ст. у слободі Шульгинка Старобільського пов. Харківської губ. Харьковский сборник. Литературно-научное приложение к «Харьковскому календарю», вып. 1—12, Харьков, 1887—1898., вып. 9, 1895, стор. 473.
Казки про тварин (Українська народна творчість) - Київ: Наукова думка. - 1976 - 575 с.
|
Опитування - Найкраща народна казка про тварин (звірів)
|