|
Були собі дід та баба, і було в їх семеро овець, курочка рябенька і песик Левонтович. От сидять вони та й кажуть: «Якби це хто нам заспівав — оддали б йому овечку». А вовк підслухав, іде та:
|
— Із горки на горку дворець,
У діда, у баби семеро овець,
Курочка рябенька, песик Левонтович,
[Віддай, діду, овечку].
|
— Оддаймо, діду, йому овечку. Взяли і оддали.
Приходе вовк і на другий день:
|
— Із горки на горку дворець...
|
Та так ходив, аж поки всіх овець не переносив, і курочку рябеньку, і песика Левонтовича. Іще іде:
|
— Із горки на горку дворець,
[У діда, у баби семеро овець,
Курочка рябенька, песик Левонтович,
Віддай, діду, бабу].
|
Дід слухав, слухав, взяв бабу і оддав. Одніс вовк бабу. Ще приходе:
|
— Із горки на горку дворець...
|
Думав дід, думав; нічого дать. Взяв і вийшов сам. Вовк і його з'їв.
|
Вовк-колядник. Н. П. Андреев, Указатель сказочных сюжетов по системе Аарне. Издание государственного Русского географического общества, Л., 1929. - 162. Зап. І. І. Манжура в с. Вільшана Харківського пов. Час запису не зазначений. Відділ рукописів Бібліотеки Академії наук СРСР (Ленінград)., зібр. № 60, од. зб. 97, арк. 232.
Казки про тварин (Українська народна творчість) - Київ: Наукова думка. - 1976 - 575 с.
|
Опитування - Найкраща народна казка про тварин (звірів)
|