ВОВКУНИ - Демонологічна розповідь Гуцульщини

Це було дуже давно в Нижнім Березові. Був великий багач Дума. І тоти землі й ліси його звалися Думин Діл. В селі в суботу й неділю були музики. Збиралися леґіні й дівки, танцювали. І приходили на тоти музики два хлопці. Тих хлопців ніхто не знав. Вони дуже файно танцювали і співали. Питають їх леґіні:

- Що ви за одні? Чиї ви? А вони кажуть:

- Ми з Думиного Діла.

А як ішли в танець, то дуже сідали гайдука й співали: Якби не той лук, часник та й не дильон-зілля, Не видів би тато з мамов дівчині весілля.

Так вони приходили на музики багато разів. А були вони зібрані в штанах, а поверх штанів довні, аж до коліна сорочки. Так тоді всі ходили. Одного разу сталося таке. Як пішли ті два леґіні в танець, як зачали гайдука сідати, в одного з-під сорочки показався вовчий хвіст.

Люди увиділи це і зачали говорити, що леґінь з хвостом. Музики перестали грати, а ті два леґіні як вийшли надвір та як пішли, то вже більше не поверталися.

А це були вовкуни, бо люди виділи в Думинім Ділу двох вовків, що ходили там та й вили.