|
Біжить лісом вовк; бачить — дятел на дереві сидить: тук-тук, тук-тук.
— Гей, дятле, даремна твоя робота, — кричить йому вовк, — весь свій вік працюєш, рубаєш, а сам без хати.
А дятел подивився на вовка і каже:
— А ти, сірий, все життя овець дереш, а сам без кожуха ходиш.
Подивився вовк на себе: правду каже. Побіг дальше. Біжить, а назустріч йому лисиця.
— Здрастуй, кумо!
— Здоров, куме!
— Кумо, скажи, як кожуха мені пошити? Здивувалася цьому лисиця, але каже:
— А так: носи мені вівці, із шкур тоді пошию.
Почав вовк старатись: носить і носить шкури, і м'ясо носить, а кожуха нема.
— Скоро, кумо? — питає.
— Скоро.
Знову носить вовк:
— Скоро, кумо?
— Зовсім мало треба: один комір пошити, — говорить йому лисиця і радить вовкові попову кобилу задерти — шкура кобиляча якраз на комір буде.
Пристеріг вовк кобилу та й напав на неї. Забіг ззаду, як лисиця казала (щоб за хвіст тягнув, то й шкура буде ціла), прив'язав свого хвоста до кобилячого, а кобила як смикнула та й потягла вовка. А той кричить:
— Рятуй, кумо!
— А ти ногами бори, впирайся і бори!
— Тут бори не бори, а будеш на поповому дворі!
|
Вовк і лисиця. Н. П. Андреев, Указатель сказочных сюжетов по системе Аарне. Издание государственного Русского географического общества, Л., 1929. - 47. Зап. М. Ф. Мицик в 1958 р. у с. Вишнопіль Уманського р-ну Черкаської обл. від Л. Ф. Мицик (17 р. ). Відділ рукописів Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М. Т. Рильського АН УРСР., ф. 14-3, од. зб. 214, арк. 3І.
Казки про тварин (Українська народна творчість) - Київ: Наукова думка. - 1976 - 575 с.
|
Опитування - Найкраща народна казка про тварин (звірів)
|