|
Жив-був вовк. Старий він став і слабий. А їсти ж треба!.. Пішов він їжу шукати. Блукав собі, блукав та й стрів лисичку.
— Лисичко, лисичко, я тебе з'їм.
— Не їж мене, вовчику-братику, я тобі пісеньку заспіваю, таночок станцюю.
Почала вона співати медовим голосочком, пританцьовувати ніжками. Дивився старий і заснув. Прокинувся, а лисички-сестрички й духу не чути. «І нащо мені така самодіяльність?» — подумав сіренький і поплентався далі.
Бачить — на поляні кобила пасеться. Зібрав останні сили старий розбійник і каже люто:
— Я тебе з'їм, кобило!
А та перелякалася, трясеться вся й відповідає:
— Я не проти, вовчок-сірячок, але не можна мене їсти.
— Чому? — зацікавився сірячок.
— Ось на, почитай, — сказала кобила і підняла ногу. Підійшов вовк, глянув зацікавлено, а кобила йому копитом як дасть — так і посипались іскри з очей. Довгенько не міг прийти в себе старий. А як очуняв, подумав: «Ото дурний! Неграмотний, а поліз читати!..»
|
Вовк і кобила. Н. П. Андреев, Указатель сказочных сюжетов по системе Аарне. Издание государственного Русского географического общества, Л., 1929. - 122. Зап. Л. Г. Щербань в 1967 р. у с. Успенівка Гуляйпільського р-ну Запорізької обл. від У. Я. Самухи (60 р. ). Відділ рукописів Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М. Т. Рильського АН УРСР., ф. 14-7, од. зб. 101, арк. 33—35.
Казки про тварин (Українська народна творчість) - Київ: Наукова думка. - 1976 - 575 с.
Художник ілюстрацій К. Шалварова
|
Опитування - Найкраща народна казка про тварин (звірів)
|