|
Раз ведмідь бродив по лісі і побачив чоловіка, який гнув дуги. Підійшов він до чоловіка й каже: «Найми мене до себе дуги гнуть». Дядько й каже: «А скільки ж ти хочеш?» Ведмідь і каже: «Нічого я не хочу, а тільки клади мене у твоїм садку біля вуликів, бо в мене дуже кожа свербить; хай вони мене покусають, може, не свербітиме». У дядька були вулики. Дядько згодився.
Пішли додому. Дядько ліг у хаті, а ведмідь у садку. Тільки що все надворі затихло — ведмідь поїв мед і пішов геть прямо в ліс.
Дядько ранком устав. У садок — а там ні ведмедя, ні бджіл, ні меду...
|
Ведмідь у наймах. Н. П. Андреев, Указатель сказочных сюжетов по системе Аарне. Издание государственного Русского географического общества, Л., 1929. - . Зап. С. Стасівський в 1925 р. у м. Новомосковську Дніпропетровської обл. Відділ рукописів Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М. Т. Рильського АН УРСР., ф. 1-6, од. зб. 532, арк. 172.
Казки про тварин (Українська народна творчість) - Київ: Наукова думка. - 1976 - 575 с.
|
Опитування - Найкраща народна казка про тварин (звірів)
|