ВАША КРИВДА НЕ ПРОПАДЕ - Казка Покуття

В однім селі був віт. Мав сина. Син так файно ріс, такий здоровий був. Доріс до сімнадцяти років. Та й каже: - Я вже не хочу бути у вас. Я піду від вас. Та й пішов. Ішов полями, лісами і надибав збуїв. Кажуть вони:

- Ми тебе маємо зараз різати.

- Ні. Я хочу у вас служити. А найстарший збуй каже:

- Клади голову на пень!

Він поклав голову. Той витяг шаблю. Мах! А він аби оком кліпнув. Не боявся смерти. І прийняли вони його до себе, забрали в то підземне сховище, дають йому їсти. Дають 'му завдання: рабувати і вбивати людей. Вони рабували і вбивали над тою дорогою, яка вела через ліс і по якій люди верталися з ярмарку.

Сидить він коло дороги, сидить, чує - хтось шняпає, йде. Дивиться, баба йде.

- Стій! Гроші, бабо, давай!

- Пане, я не маю грошей.

- В ташці що маєш?

- Маю дома четверо дітей, купила штири булці.

- Давай гроші!

- Я не маю. Лиш п'ять ґрейцарів.

Дає йому баба тих п'ять грейцарів. А він бабу вбиває. А з того самого корча, де він сидів, щось кричить:

- Цитьте, діти, не плачте, ваша кривда не пропаде за двадцять рік. А він собі з того нічого не робить. Прийшов у то сховище. Вже днина. Кинув п'ять ґрейцарів.

- Що нового? - спитав старший збуй.

- Бабу вбив.

- Дурень-єсь, - сказав збуй.

Так ся вдав він збуям. Вломи, убийства робить. Нарешті найстарший збуй умирає, роблять найстаршим збуєм його. Роблять страшні рабунки, нарабували срібла, злота. Він уже в них десять років. Та й каже:

- Я вже не хочу бути у вас.

- Бери собі грошей, золота, срібла.

- Нічого мені не треба. Не беру нічого.

Приходить додому. Батько його уже старий дідо, але ще вітом. І мама тагже жиє.

- Женися, Іване.

- А я знаю, тату, де брати?

- Бери оту дівчину. Там двадцять моргів поля, а в нас сорок, та й буде добре.

Уженився. І старі повмирали дуже борзенько, а його роблять вітом. Жінка його зайшла в поважний стан.

- Іванку, бігай купи мені м'ясо з барана.

Він торбу на плечі, виводить коня із стайні, пішов за м'ясом до міста. Приходить до одного.

- Жидку, в тебе є м'ясо з барана?

- Ну-ну, було та й нема. Є голова барана.

- Чорт з тобою, давай голову.

Завиває йому жид баранячу голову в папір і пхає в торбину, їде він на кони, а напроти него начальник поліції.

- Ви чого, віте, сьогодні в місті?

- Е! Жінці забаглося м'яса з барана. Купив баранячу голову. Що будемо тут говорити? Ходім до корчми.

Прийшли до корчми, сказали жиду внести горівки, п'ють. Вже попили, вже трохи п'яні. Каже начальник поліції:

- Ану покажіть, віте, що ви за голову купили.

Той розвиває голову - голова людська, не бараняча. Бере комендант його з собою і йдуть до того жида, де він купив голову. Розвивають у тій корчмі голову - голова жінки. Комендант жида арештує, жид ґвавтує:

- Ти - свиня, я тобі голову баранячу продало, ти вбило жінку! Нема ради, жида заарештували. І посадили до криміналу їх обох. Жида потримали, потримали і пустили, а він сидить. І судять його на десять років криміналу. Сидить він рік, сидить другий, сидить уже дев'ятий. І сниться 'му сон: "Цитьте, діти, ваша кривда не пропала за двадцять рік". Каже він:

- Пустіть мене до судиї, я знаю, за що сиджу. Пішов він до судиї і каже:

- Я знаю, за що сиджу в тюрмі.

- Та за жіночу голову.

- Нє, я там і там убив бабу, що мала четверо дітей. А судия каже:

- То для мене не доказ. Ти йдеш на волю за два дни. А ті діти задовольни, щоби тебе добре згадували до смерти.

Вийшов він на волю, прийшов додому. Має дома хлопчика на десятий рік. Жінка господарку тримає. Прийшов він додому, впрягає коні і іде в то село, з котрого та баба була. Прийшов до віта:

- Віте, закличте мені людей, котрих я вам скажу.

Ті четверо дітей прийшли, бере він їх на фіру і везе до себе додому. Вивіз їх на поле і питає:

- Хто з вас старший?

- Я, - каже старший хлопець. Він відміряв кроками і сказав:

- Це твоїх п'ять моргів. Далі знов питає:

- Хто з вас старший?

- Я, - каже дівчина.

І їй відміряв п'ять моргів. І третьому, й четвертому відміряв. Та бере ці діти до себе, приймає файно.

- Вуєчку, за що ви нам усе даєте?

- Аби-сте мене згадували до смерти, поки жити будете.

Бере їх до міста, до нотаря, і робить контракт на тих двадцять моргів поля на їх штирьох. І привіз їх знову додому, погостив і відвіз у то село, де вони жили. І на цім копець.