|
Давно були такі відьми, що коли наставав новий місяць, вони їхали опівночі на мітлах на одно поле і там кресалися одна до другої, що аж іскри йшли. І були опирі. Відьми перекидалися на кобил, а опирі їх кували. І орали ними, сіяли пшеницю. І до рання робили опирі відьмами-кобилами.
А коли зоряло, опирі їх назад розковували, і кожна йшла собі т'хаті. А один опир дуже поспішав і забувся розкувати відьму, і вона прийшла т'хаті з підковами на руках і ногах. Вона спала на печи, а чоловік рано встав і будить її, аби йшла хліб місити. А вона каже:
- Я слаба, я не годна встати.
Він зачав сваритися на ній та й її зігнав. Як вона встала, він побачив у неї на руках і ногах підкови. І зачав казати їй:
- Ти відьма!
А вона сказала йому:
- Щоби був не казав, що я відьма, а би ще кілька років відбула відьмою і вже би була звільнилася від цего, стала б такою жінкою, як усі. А так буду відьмою до кінця свого життя.
|
Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук
Верхній Березів, Косівського району, Івано-Франківської області
22 листопада 1986 року
Від Негрич Анни Степанівни (1922 року народження)
Українські народні казки: Книга 5. Казки Гуцульщини. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. — Тернопіль: Богдан, 2006. — 464 с.
Видавництво "Навчальна книга - Богдан" - http://bohdan-books.com/
Опубліковано з дозволу Миколи Зінчука.
|
|