ВІД ДОЛІ НЕ ВТЕЧЕШ - Казка Гуцульщини

Ішов солдат з армії. Ішов він довго, і зробилася ніч. Проситься солдат на ніч до одного хазяїна. Хазяїн каже:

- Прийму вас, але на опасані. Там мете спати на сіні, бо в мене жінка слаба. Солдат спав, а хазяїнова жінка вродила тої ночі дівчинку. А солдатові сниться: "Оце буде твоя жінка". Він собі думає: "Ні, не буде вона моєю жінкою. Я цю дитину вб'ю".

Рано пішов чоловік у стайню обходити худобу, а солдат вбігає до хати, бере ту дитину і настромлює у плоті на кіл. "Не будеш моя жінка!" Хазяїн у стайні чує - дитина пищить. Солдат утік, а хазяїн вийшов - дитина на колі. Хапає чоловік дитину з кола і йде з нею в лікарню. І вилікували її, і росте вона собі. А солдат прибув додому і парубочить. Каже йому мати:

- Женися. А він:

- Ні.

Не підходить йому ніяка женячка. А та дівчина вже має шістнадцять років.

Каже той старий парубок батькам:

- Я поїду на базар.

Приїхав, а на базарі така файна дівчина! Та й так вона йому сподобалася. Але відки вона? "Запитаю її", - думає солдат. За нею він очі пасе. Підходить до неї й питає, відки вона. І вона сказала йому.

Приїхав парубок додому і каже:

- Я маю до тої дівчини поїхати.

І поїхав. Приїхав до того села, відпитався, зайшов до хати. Ще більше сподобалася йому дівчина. Сватає він її, і вона погоджується за нього йти, хоч він старий, а вона молода. Така доля.

Поженилися вони собі, зробили весілля. Привіз він собі княгиню додому. Вона йому розказує:

- Чоловіче, я мала вже не жити. Тато розказував таке: як я ся родила, то в той вечір він приймав на ніч солдата. А рано той солдат, - каже, - забігає до хати, вхопив мене, виніс надвір і на кіл настромив. І втік. А тато взяв мене, заніс у лікарню, і мене вилікували.

А чоловік каже:

- Це був я. Я хотів тебе убити, бо не хотів тебе брати. Не хотів так довго ждати, доки ти виростеш. А мені ся снило, що я тебе маю брати.

- То це ти був?

Здивувалася жінка, але нічого більше не сказала, бо така доля.