|
На празник ходять старці по хатах, щоб набрати колачів. Як надають люди, то на цілу зиму їсти буде. Підійшов старець до їдної хати. Дядько виноси калач. Старець колач у мішок та й іде. А дядько здоганяє і питається:
- Що, мой, треба сказати?
- А що ти хтів?
- Я хтів, - каже, - щоб ти сказав "спасибі".
- Ти ще хотів "спасибі"? Та це ж такий день, що в кожній хаті дають колачі. Не ти даси, то другий дасть.
Та й пішов старець. А дядько перебіг городами до другої хати, одягнув чужий чугай, другу шапку та й чекає старця. Підходи старець до хати, а дядько виходи до старця - і в морду, в морду. Старець у крик:
- За що ти мене б'єш?! А дядько й каже йому:
- А ти не знаєш, що на празник б'ють? Це такий день. Як не я буду бити, то другий буде. На такий день всі дають.
|
Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук
Росошани, Кельменецького району, Чернівецької області
23 жовтня 1979 року
Оповідач: Камінський Сергій Андрійович (1915)
Українські народні казки: Книга 10. Казки Буковини. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. — Тернопіль: Богдан, 2006. — 496 с.
Видавництво "Навчальна книга - Богдан" - http://bohdan-books.com/
Опубліковано з дозволу Миколи Зінчука.
|
|