БЕЗРУЧКА - Казка Буковини

Було в батька двоє дітей - хлопець і дівчина. Сам він був мисливцем. Коли йшов на полювання, то кожного разу прощався з жінкою й дітьми. Діти виросли, а батькови приходиться вже вмерти. І перед смертю каже він дітям:

- Як будете куди йти з дому, то все прощайтеся, як я прощався з вами. Бо не знаєте, чи побачитеся більше з родиною.

Померли батьки, син оженився, а дочка жила коло брата. Коли брат ішов на полювання, то прощався з дружиною і з сестрою.

Найшлася в них дитинка, хлопчик... Як іде батько на роботу, то тепер уже не лиш з жінкою й сестрою прощався, а й з дитиною... Цілував її, обіймав.

А жені не подобалося, що чоловік так любить сестру свою. Розсердилася вона на неї. Взяла і вбила корову. Чоловік прийшов з полювання, а вона каже:

- Сестра твоя вбила корову.

Брат зачав сварити сестру. А вона йому:

- Брате мій рідний, я не вбила корову і нічого за це не знаю.

Пішов брат знов на полювання. Як ішов, то з усією родиною попрощався. А жінка його вбила кобилу. Прийшов брат з полювання, а жінка знов на сестру сказала. Брат зачав сваритися, а вона плакала і казала, що нічого за це не знає. Він їй попрощав. А як пішов на полювання знов, жена задушила дитину. Приходи він, а вона й каже:

- Твоя сестра задушила нашого сина. Зачав він її сварити, а тоді каже:

- Ходім, сестро, поле оглядати. Впрягай кобилу і поїдем. А вона йому:

- Маєш жінку, їдь з нею. А я чого поїду?

Брат крикнув на ню, і вона поїхала з ним. Об'їхали вони поле і поїхали в ліс. В лісі найшли поляну, і на тій поляні відрубав брат сестрі шаблею обидві руки. А сам обернув кобилу та й поїхав.

Лишилася вона в лісі. Настав вечір. Вийшла сестра з лісу, дивиться: десь далеко світло горить. І пішла на то світло. Прийшла, а там дворець, а кругом дворця - сад, і все то обгороджене сіткою. Упала вона до землі і ногами прогорнула землю попід огорожею. Залізла в той сад і почала їсти яблука. Котре хороше, з'їла, а котре гірше - лиш надкусила. А на другий день хазяїн увидів надкушені яблука. Пішли сторожі садом і найшли ту дівчину. Завели вони її в дворець, обмили, зробили їй перев'язку.

А в того пана був синок. Став той синок проходжуватися з тою безрукою дівчиною по саду. Сподобалася вона йому, і захотів він на ній женитися. Пан йому не дозволяв.

- Сину, вона ж безрука, як же ти будеш з нею жити?

- Батьку мій рідний, най вона буде без рук, а я на ній женюся. Та й оженився.

Забирають його в армію. Пише він до неї з армії. А вона диктує листа до него: "Я маю два сини з золотими головами". Той лист потрапив у руки братовій жінці, бо вона була поштаркою. Забрала вона того листа, а від себе написала: "Твоя жона має два хлопці з собачими головами". А він пише батькови: "Нехай будуть діти, які є, поки я не повернуся". А братова забрала того листа і написала батькови: "Я, твій син, пишу тобі: прожени мою жінку з тими дітьми". І батько прогнав її. Дав їй торби, щоб вона перекинула їх через плечі і носила свої діти.

Ходила вона села від села. Одного разу захотілося їй води і побачила вона нору. А коло нори сидів старий дідок.

- Дайте мені напитися, дідусю, - попросила жінка.

- Нагнися та й пий, - сказав дід.

- Але ж діти мої попадають у воду.

- Не бійся, не попадають. Нагинайся й пий.

Вона нагнулася, а торби зіскочили з плеча і полетіли в воду. Вона хотіла їх підхопити своїми киктями, ткнулася ними у воду - і тут їй виросли руки. Поклала вона свої діти в бесаги і пішла в село - стала в селі прачкою, щоб заробити для себе й дітей. Поробила вона там зо п'ять-шість років, діти підросли, вона сама файно вбралася. Кинула роботу прачки і захотіла стати кучером. Перебралася вона на хлопця і пішла найматися за кучера. А якраз треба було кучера її братови. Брат підходи до неї.

- Ви в мене не будете за кучера?

- Можу. Але я тілко хочу окрему кімнату для спання.

- Добре.

Приїхали вони додому. Розпрягли коней, і пішла вона спати. А брат її тримав ган. Заїхали до него ночувати чужі люди. Захотіли з кимось побалакати. А хазяїн каже:

- У мене є новий кучер, дуже до розмови справний, я його покличу. Покликав він "кучера". І зачала вона тим людям розказувати за своє життя.

- Батько мій ходив на полювання. І все прощався з сім'єю...

І розказала вона, як прощався з сім'єю її брат і що зробила його жінка. І як брат завів її в ліс та відтяв їй руки.

Коли вона то все розказала, то її брата з жінкою забрали і розстріляли, а вона залишилася жити на тому господарстві.