|
Безрога під дубом наїлась досита жолудів; наївшись, виспалась добре, потім продерла очі, встала і почала рилом підривати коріння дуба.
На дубі сиділа ворона і сказала: «Безрого, яка ти безумна! Та ж то шкодить дубові!.. Єсли обнажиш єму коріння, то він усхне». — «Най сохне, — сказала безрога. — Що мені по тім, чи він здоров або ні? Що мені з дуба? Коби я лише жолудь мала, а о дубі не дбаю».
На тоє сказав поважно старий дуб: «О ти, невдячне сотворіння! Єсли би ти вгору могла підняти рило, тогди бачила би-сь, що жолудь на мні росте».
Безрога засоромилась і відійшла.
Такі-то часто і люди бувають, що з добра других жиють, а о їх добро не дбають. Чи годиться так?..
|
Безрога, дуб і ворона. Н. П. Андреев, Указатель сказочных сюжетов по системе Аарне. Издание государственного Русского географического общества, Л., 1929. - . Зап. учитель з с. Рудня Львівського пов. М. банах. Час і місце запису не зазначені. Подається за рукописною читанкою «Вінок для пильних дітей», укладеною записувачем. Відділ рукописів Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника., ф. Барвінських, п. № 294, од. зб. 4493, арк. 13—14.
Казки про тварин (Українська народна творчість) - Київ: Наукова думка. - 1976 - 575 с.
|
Опитування - Найкраща народна казка про тварин (звірів)
|