БАТЬКІВСЬКА СПАДЩИНА - Казка Буковини

Старий тато умирає, а син питає:

- Тату, що ви мені після себе лишаєте? А тато йому:

- Отого цвяха, що забитий у стелю. Як не буде що робити, то повісишся на ньому.

А то був той гак, що на ньому лампу чіпляли.

Тато помер. А син з товаришами пив. І все пропив - лишився в него один кугут. Зловив він того кугута і передав товаришам через пліт, щоб зарізали й приготували. Товариші приготували, самі з'їли, а йому не лишили.

- Кітка, - кажуть, - украла кугута і з'їла.

Прийшов він до свого дому і бачить: нічого вже більше нема, щоб пропити, і голоден. "Що мені тепер робити? Повішуся", - думає він. Поставив на лавку стілець, почепив вірьовку собі на шию і на той гак, стілець випав, і він повісився. Але під його вагою той гак вирвався, він упав, і з тої дірки, що був гак, посипалося на него золото. Аж тоді йому прийшло в голову: "Батько так зробив, щоб я порозумів і міг жити".

Зібрав він то золото і заховав. Купив собі новий одяг, купив усе, що треба, і став добре жити. А ті товариші бачать, що він знов багатий став, і хочуть знов з ним дружити. Починають його питати, як він розбагатів. А він каже:

- У мене в сараї була велика купа заліза, та миші з'їли його.

- То не може бути! - крикнули товариші.

- А може бути, щоб кітка з'їла кугута? - сказав той чоловік і не дружив більше з ними ніколи.