|
Був собі їжак зі своєю жінкою їжачихою. Та й одної неділі він подумав: "Поки моя жінка миє дітей та дає їм білі сорочки, піду я в поле, пройдуся і на свій город подивлюся". А їжак брав з того городу для свої родини стілько буряків, скілько було треба. Він так і говорив: "Це мої буряки".
Іде собі їжак, коли назустріч йому іде заєць. Їжак чемненько привітався до него. А той так погано на него подивився. Та й каже:
- Куди ти так зрання подаєшся, куцоногий?
- А ти думаєш, що ти своїми довгими ногами більше докажеш? А заєць каже:
- Чому ні? Якщо ти цікавий знати, то давай об заклад поб'ємося.
- Най буде, - сказав їжак. - А в що мемо заклад давати?
- В два буряки та й дві головки капусти.
- Добре. Але, - каже їжак, - най я ще піду додому та най з жінкою пораджуся.
Пішов їжак додому і каже до свої жінки їжачихи:
- Слухай, жінко, я нині, - каже, - з зайцем об заклад побився.
- Ти що, - каже, - з розуму зійшов? Щоби ти з зайцем об заклад бився?
- Та що, - каже, - поробиш? І ти мусиш мені допомочи. Та й що мала бідна їжачиха робити? їжак каже:
- Збирайся скоренько і ходи зо мною. Зібралися, пішли.
- Слухай, жінко, - каже їй по дорозі їжак, - я буду в одному кінці поля стояти, а ти - в другому. Як я, - каже, - зачну з зайцем бічи, я пару кроків пробіжу і сяду собі на борозні, а ти, - каже, - в другому кінці крикни зайцеви: "Я вже тут!"
- Добре. Прийшов заєць.
- Ну, - каже, - давай бічи.
Як зачали оба бічи, заєць так біжить, що дух запирає. А їжак пару кроків перебіг і лишився. Добігає заєць, чує, а їжак кричить:
- Я вже тут!
А то їжачиха була, але заєць не знав того.
- Давай будем назад бічи, - сказав заєць.
- Давай.
Пробігли трошки, і їжачиха лишилася, а заєць побіг. Добігає, а їжак кричить:
- Я вже тут!
А то, знаєте, їжаки всі однакі на подобу, а заєць не розуміється на тім. Та й біжить у один бік, у другий і тілько лиш чує: "Я вже тут!.. Я вже тут!.. Я вже тут!.."
Як пробіг заєць сімдесят і три рази, на стало йому духу і він погинув серед борозни. А їжак взяв собі два буряки і дві головки капусти і раднісінько пішов додому зі своєю жінкою.
І зрікся заячий рід закладатися з їжаками, бо з ними ніхто не годен виграти. Про то, що зайці такі довголабі, а їжаки коротконогі.
|
Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук
Верхній Березів, Косівського району, Івано-Франківської області
22 листопада 1986 року
Оповідач: Неґрич Анна Миколаївна (1922 року народження)
Українські народні казки: Книга 5. Казки Гуцульщини. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. — Тернопіль: Богдан, 2006. — 464 с.
Видавництво "Навчальна книга - Богдан" - http://bohdan-books.com/
Опубліковано з дозволу Миколи Зінчука.
|
|