ІВАН ШУТ - Казка Буковини

Іван Шут робив у царя придворником. Каже йому цар:

- Іване, до мене завтра мають з'їхатися на бенкет царі. Ти повинен ходити й дивитися, щоб ніде муха не сіла. Де сяде муха, ти повинен її вбити. Дав йому цар нагайку - ручка з козячої ноги - щоб він бив нею мухи.

Всі сидять за столами, а Іван проходжається і дивиться, щоб ніде муха не сіла. А муха сіла турецькому цареви на лисину. Іван ударив ту муху і розбив цареви голову. Піднявся шум. Цар каже йому:

- Іване, ось тобі бричка, ось тобі кінь. І забирайся, щоб тебе на моїй землі більше не було.

- Ваше імператорство, - говори Іван. - Ви ж говорили мені, щоб я вбив муху, де не сяде. Я ж не винен, що вона сіла турецькому цареви на голову.

- Без розмови забирайся, бо ти мене зганьбив, - каже цар. Запрягає Іван коня в бричку і їде в Туреччину. Заїжджає в їден багатий маєток. Там жив пан Аксан Аксанович. Каже йому Іван:

- Продайте мені землі.

- Скілко ж тобі продати?

- Такий кусок продайте, як сидіння на бричці. Кілко ви мені скажете, тілко я заплатю. І мені треба документ, щоб було написано, де я взяв землю і як я взяв. І щоб були ваш підпис і печать.

Вирізав собі Іван латочку землі з травою і поклав на бричку на сидіння. Заплатив Аксану Аксановичу, і той дав йому документ з печаттю. Сів на бричку і їде назад у Росію. Приїхав аж до царя під браму. Дивляться царські слуги - Іван приїхав.

- Відчиняйте браму, - каже, - най я заїду.

Ті відчинили браму, він заїхав усередину. Цар виходи на балкон.

- Іване, я ж тобі сказав, щоб тебе на моїй землі не було!

- Я ж не на вашій землі, я на турецькій. Встає з сидіння, а під ним кицка землі з травою.

- Це, - каже, - турецька земля.

Цар подивився на документ - все правильно.

- Ти хоч на турецькій землі, але з мої виїжджай, - сказав цар.

І поїхав Іван. Виїхав він з царства і наймився в багатих євреїв, що брали в посесію землю.

- Що ж ти, Іване, можеш робити? - питають євреї.

- Я можу курчата висилювати.

- Кілко ж ти за раз можеш висидіти?

- Сто штук.

"Він може замінити п'ять квочок", - подумали євреї. І дали йому окрему кімнату, ящик з яйцями та й посадили його на ті яйця. Носять йому їсти, води. І сказав він, щоб ніхто туди не заходив сторонній.

Сидить Іван тиждень, сидить два. Найшов собі цвяшок. Проб'є яйце з двох кінців, вип'є його і назад під себе покладе. І так щодень по штири-п'ять штук випиває. Просидів він три неділі, вже повинні лізти курчата.

- Ну що там, Іване? - питають євреї. - Нічого не чути?

- Нічого. Я сидю добре, обгортаю їх.

Посидів Іван ще тиждень, знімають його з гнізда, починають розбирати яйця, перевіряти, а вони всі порожні.

- Що таке, Іване? - питають.

- Не знаю.

- Що ж буде? Ти тілко сидів і курчат нема.

- То так і буде.

Та й пішов Іван собі далі. Може, ще й тепер ходи по світі.