|
Жили собі три брати - два розумних, третій дурний. Пішли вони в ліс робити загороди на худобу. Розумні браття роблять з доброго пруття, а Іван - з бур'янів, з базників. - Дурне ти, Іване, робиш, - кажуть браття. А Іван їм:
- Зачекайте, побачите.
Прийшли вони на другий день рано, а в зеленій Івановій загороді повно худоби. У загороді братів лиш один бичок закирений. Іван ще був удома; браття побачили стілко худоби та й забрали ЇЇ собі, а в Іванову загороду загнали того бичка. Посилають браття Івана на базар, щоб спитався, як худоба продається. Іван приходить з базару та й каже:
- Продається худоба безхвоста й безрога.
Почули це браття та й не гонять свою худобу на базар. А Іван взяв свого бичка та й повів. Веде його лісом, а стара липа "скрип-скрип", "скрип-скрип". Іван подумав, що вона каже: "Купую".
- То плати гроші.
А вона нічого не каже, лиш "скрип-скрип" та "скрип-скрип". Ждав, ждав Іван, а тоді взяв сокиру та й зачав ту липу рубати. Рубає та й питає:
- Купуєш бичка?
А тут з-під сокири сипнуло золото. Все сиплеться та й сиплеться з дуба - ціла купа насипалася.
Зоставляє Іван свого бичка липі, а сам іде додому і каже браттям:
- Впрягайте коні та й їдьмо за золотом. А браття йому:
- Дурний, то дурне й говори.
- Впрягайте коні! Я продав липі бичка. На всіх нас золота стане, одна лиш шворка лишилася. Забрали браття золото та й їдуть додому. Браття їдуть попереду, а Іван на другому возі далеко позаду. Люди питають братів:
- Що, хлопці, везете? А браття кажуть:
- Вугля.
- А ти, Іване, що везеш? - питають люди.
- Гроші.
Приїжджають усі додому, розкривають вози - у Івана золото, а в братів - вугля. Бачать браття, що в Івана золото, а в них нема, та й хотять Івана вбити. А Іван їм:
- Станьте, не вбивайте, я з вами й так поділюся. Шукайте четверик, щоб міряти.
Пішли браття до попа.
- Батюшка, дайте четверика.
- Нащо?
- Ділити вугля.
Дає їм піп четверика, приносять вони його додому та й зачинають ділити. Розділити на три частини. Як висипали Іванови, в Івана гроші, а як собі, - вугля. І були в Івана гроші, а в них - нічого. Бо вони хотіли собі все неправдою і брехнею добути.
|
Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук
Владична, Хотинського району, Чернівецької області
15 травня 1977 року
Оповідач: Тимчук Яків Іванович (1909)
Українські народні казки: Книга 10. Казки Буковини. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. — Тернопіль: Богдан, 2006. — 496 с.
Видавництво "Навчальна книга - Богдан" - http://bohdan-books.com/
Опубліковано з дозволу Миколи Зінчука.
|
|