ІВАН І МОЛОДИЙ КРАМАР - Казка Покуття

Колись був багатий жид, мав свою крамницю, мав коні, мав наймита. І був у него молодий син. Мав уже років з двадцять, а ще не вмів нічого: ні якусь роботу робити, ні торгувати. Тато одного разу говорить йому так:

- Сину, вчися торгувати, а то все я та й я. А син каже:

- Тату, та я ще не вмію.

- Ти бери вчись, - каже тато. - Завтра базарний день, бери, що треба, і їдь на базар.

Впрягає Іван коні, і молодий жид їде на базар. Іван думає так: "Як я їхав із старим жидом, то все брав курку, та й там продавав, та й купував собі щось їсти й закурити". Та й добре було йому, та й думає він собі: "Як завтра їде молодий, то я беру дві курки". І він дві курки вкрав, сховав у опалку. Рано вони зібралися та й їдуть, доїхали до роздоріжжя, права дорога веде до міста, а ліва в ліс. Каже молодий жид:

- Їдемо в ліс, звертай наліво.

- Та чого в ліс? - питає Іван.

- Ти їдь туди, куди я тобі кажу.

Іван думає: 'То ж таки хазяїн, хоч і молодий, а хазяїн". Та й звернув у ліс. А жид каже:

- Іване, ти випрягай коні і пускай пасти, а сам лягай під віз та спи. А я буду торгувати.

- Та з ким?

- А що тебе обходить?

Іван іде під віз та й думає собі: "Мой, та я сьогодні украв дві курки, щоби продав. Та я мав би файний ґешефт, а тепер сиди під возом та й дрімай".

А жид розіклав свої товари та й каже:

- Що вам треба? Кіко берете? Не пхайтеся? Чого ви лізете?! Так він поводиться, ніби коло воза було п'ятдесят людей.

А Іванови то все надоїло. Він потихеньку встав, відчепив орчик, зайшов ззаду та як калатне того по плечу. Та й ліг собі, та й ніби спить. А той каже:

- Чуєш, Іване, ти не видів, хто мене вдарив? А Іван каже:

- А відки я можу знати, як було так багато народу?