Гриб
Українська народна казка Бойківщини

Поїхав чоловік волами в поле косити сіно. Змучився і заночував там. Воли пустив пасти, а сам ліг спати. Чує він уночі — щось його піднімає. Піднімає та й піднімає, вгору та вгору. Він пробуджується, а то гриб величезний під ним виріс і вгору його піднімив. Корінь такий грубий, що підрізати його нема права. Нема такої пили. Думає чоловік, як злізти. Підкачує портки і якось зліз долі тим грибом.

Шкода такий гриб лишати, але як його додому завезти? Що він робить? Припрягає воли. І того гриба ланцом вириває, викореновує. Виважує його на віз і везе.

Везе він того гриба, а шапка така величезна, що десятки людей могли би під нею сховатися. Везе, а та шапка в плоти не вміщається, плоти людям розмітує.

Почалася буря. Люде задоволені, бо хоч порозмітувало плоти, але було під що сховатися. Під ту шапку.

Та ще на тому не кінець. Воли не могли тягнути, треба було йти по ще єдну пару волів. Пригнав ще єдну пару волів, підпрягли їх, і ледве-ледве дотягнув господар гриба додому. Але що ж робити, як його, того гриба, з воза зсадити?

Зажурилася жінка, що вона такому грибови ради не дасть. Люде подумали, подумали і порізали корінь троцькою пилою. І збудував чоловік з того кореня хату. І в новій хаті справив весілля, женив сина, і на шапці з того гриба всі гості танцювали.