Українські народні казки
А Б В Г Д Е Є Ж З І Ї Й К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Ю Я

Колобок

Українська народна казка про тварин

Жив собі дід та баба, та такі убогі, що нічого в них нема. От раз дожились вже до того, що не стало у них і хліба — і їсти нічого. Дід і каже: «Бабусю! Піди у хижку, назмітай у засіці борошенця та спечи мені колобок». От баба так і зробила: витопила в печі, замісила яйцями борошно, що назмітала, спекла колобок і положила на вікні, щоб простиг. А він з вікна — та на призьбу, а з призьби — та на землю та й побіг дорогою.

Біжить та й біжить, а назустріч йому зайчик. «Колобок, — каже, — колобок, я тебе з’їм!» А він каже: «Не їж мене, зайчику-побігайчику, я тобі пісні заспіваю». — «Ану, якої?»

— Я по коробу метений,
На яйцях спечений, —
Як од баби та од діда втік,
Так і од тебе втечу!

Та й побіг.

Біжить та й біжить. Зустрічає його вовк. «Колобок, колобок, я тебе з’їм!» — «Не їж мене, вовчику-братику, я тобі пісні заспіваю». — «Ану, якої?»

— Я по коробу метений,
На яйцях спечений, —
Як од баби та од діда втік,
Так і од тебе втечу!

Та й побіг.

Знову біжить та й біжить. Зустрічає його ведмідь. «Колобок, колобок, я тебе з’їм!» — «Не їж мене, ведмедику-братику, я тобі пісні заспіваю». — «Ану!»

— Я по коробу метений,
На яйцях спечений, —
Як од баби та од діда втік,
Так і од тебе втечу!

Та й маху...

Біжить та й біжить. Зустрічається з лисичкою. «Колобок, колобок, я тебе з’їм!» — «Не їж мене, лисичко-сестричко, я тобі пісні заспіваю». — «Ану, якої?»

— Я по коробу метений,
На яйцях спечений, —
Як од баби та од діда втік,
Так і од тебе втечу!

«Ану-ну, ще заспівай! Сідай у мене на язиці, щоб мені чутніше було». От він і сів та й давай співати:

— Я по коробу метений,
На яйцях спечений...

А лисичка його — гам! Та й проковтнула.

Походження та примітки

Колобок. Н. П. Андреев, Указатель сказочных сюжетов по системе Аарне. Издание государственного Русского географического общества, Л., 1929. — 296. Зап. у м. Миргороді Полтавської губ. Час запису не зазначений. Народные южнорусские сказки. Издал И. Рудченко, вып. 1, К., 1869; вып. 2, 1870., II, стор. 2—3. Паралелі: Українські народні казки, вибрані для дітей. Упорядкував Б. Грінченко, К., 1907., стор. 17—19; Молода Україна. Часопис для дітей старшого й меншого віку. К., 1908—1914., 1909, № 16, стор. 24—28; П. А. Гнедич, Материалы по народной словесности Полтавской губернии. Роменский уезд, вып. IV, Полтава, 1916., стор. 33—34; Материалы для этнографии Херсонской губернии. Собрал И. В. Бессараба, Пг., 1916., стор. 55—58; Казки та оповідання з Поділля. В записах 1850—1860-х рр. Вип. І—II. Упорядкував Микола Левченко, К., 1928., стор. 290—291; Українські народні казки, легенди, оповідання і речитативні вірші для дітей. Підібрали і впорядкували М. В. Нагорний, М. Ф. Ісірович, Г. С. Сухобрус, Л. К. Данилюк, К., 1939., стор. 159, 161; Афанасьєв, стор. 53—54; Северные сказки. Сборник Н. Е. Ончукова, СПб., 1909., стор. 321; Сборник великорусских сказок архива Русского географического общества. Издал А. М. Смирнов, вып. 1, 2, Пг., 1917., стор. 747—748; Великорусские сказки Пермской губернии. Сборник Д. К. Зеленина, Пг., 1914., стор. 394—396; Указатель сюжетов. [Составил В. Я. Пропп]. — Народные русские сказки А. Н. Афанасьева. В трех томах, т. 3, М., 1958., стор. 464; Л. Г. Бараг, Восточнославянские сказки, их взаимосвязи и национальное своеобразие. — Эпические жанры устного народного творчества, Уфа, 1969, с. 75—240, стор. 185; Казкі пра жывёл і чарадзейныя казкі. Складальнік К. П. Кабашнікаў, Мінск, 1971., стор. 270—285.

Казки про тварин (Українська народна творчість) — Київ: Наукова думка. — 1976 — 575 с.

Колобок

Українська народна казка про тварин

КОЛОБОК — Українська Народна Казка Про Тварин
КОЛОБОК — Українська Народна Казка Про Тварин
КОЛОБОК — Українська Народна Казка Про Тварин
КОЛОБОК — Українська Народна Казка Про Тварин

Були собі дід та баба та дожились уже до того, що й хліба нема. Дід і просить: — Бабусю! Спекла б ти колобок!

— Та з чого ж я спечу, коли й борошна у нас ні жменьки нема?

— От, бабусю, піди в хижку та назмітай у засіку борошенця, то й буде на колобок.

Послухалась баба, пішла в хижку, назмітала в засіку борошенця, витопила в печі, замісила яйцями борошно, спекла колобок та й поклала на вікні, щоб простигав.

А він лежав, лежав на вікні, а тоді з вікна та на призьбу, а з призьби та на землю в двір, а з двору та за ворота та й побіг-покотився дорогою.

Біжить та й біжить дорогою, коли це назустріч йому зайчик.

— Колобок, колобок, я тебе з’їм! А він каже:

— Не їж мене, зайчику-лапанчику, я тобі пісеньки заспіваю.

— Ану, заспівай!

— Я по засіку метений,
Я на яйцях спечений,
— Я від баби втік,
Я від діда втік,
То й від тебе втечу!

Та й побіг знову. Біжить та й біжить дорогою; перестріває його вовк.

— Колобок, колобок, я тебе з’їм!

— Не їж мене, вовчику-братику, я тобі пісеньки заспіваю.

— Ану, заспівай!

— Я по засіку метений,
Я на яйцях спечений,
— Я від баби втік,
Я від діда втік,
То й від тебе втечу!

Та й побіг. Знову біжить та й біжить дорогою; перестріває його ведмідь.

— Колобок, колобок, я тебе з’їм!

— Не їж мене, ведмедику-братику, я тобі пісеньки заспіваю.

— Ану, заспівай!

— Я по засіку метений,
Я на яйцях спечений,
— Я від баби втік,
Я від діда втік,
То й від тебе втечу!

Та й побіг. Біжить та й біжить дорогою; стрічається з лисичкою.

— Колобок, колобок, я тебе з’їм!

— Не їж мене, лисичко-сестричко, я тобі пісеньки заспіваю.

— Ану, заспівай!

— Я по засіку метений,
Я на яйцях спечений,
— Я від баби втік,
Я від діда втік,
То й від тебе втечу!

— Ну й пісня ж гарна! — каже лисичка. — От тільки я недочуваю трохи. Заспівай-бо ще раз та сідай до мене на язик, щоб чутніше було.

Колобок скочив їй на язик та й почав співати:

— Я по засіку метений,
Я на яйцях спечений,
— Я від баби втік...

А лисичка — гам його! Та й із’їла.

Походження та примітки

Українські народні казки про тварин. — К.: Україна, 2004. — 192 с: іл.

Художник ілюстрацій К. Шалварова

СУС 2025

Колобок

Українська народна казка Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Жили собі дід і баба. Вони були без дітей. І от дід сказав бабі:

— Бабо, піди назмітай муки, а потім спечи колобка.

Назмітала баба муки, спекла колобка і поставила на вікно, щоб охолов. Лежить-лежить колобок на рушничку. А потім і покотився собі. І тут назустріч йому заєць. Та й каже:

— Я тебе з’їм, колобок.

— Не їж мене, я тобі пісеньку заспіваю.

— Ану, давай свою пісеньку, — сказав заєць.

— Я по закутках метений, я від баби втік, я від діда втік і від тебе втечу.

Та й втік колобок, заєць остався голодний. А тут йому назустріч голодний вовк. Та й каже:

— Колобок, колобок, я тебе з’їм.

— Не їж мене, я тобі пісеньку заспіваю.

— Ану давай свою пісеньку.

— Я по закутках метений, я від баби втік, я від діда втік, я від зайця втік і від тебе втечу.

Та й покотився колобок. А тут назустріч ведмідь голодний. Та й каже:

— Колобок, колобок, я тебе з’їм.

— Не їж мене, я тобі пісеньку заспіваю.

— Ану давай свою пісеньку.

— Я по закутках метений, я від баби втік, я від діда втік, я від зайця втік, я від вовка втік і від тебе втечу.

Та й втік колобок. Котиться-котиться, а назустріч хитра лисиця. То й каже:

— Колобок, колобок, я тебе з’їм.

— Не їж мене, я тобі пісеньку заспіваю.

— Ану давай свою пісеньку.

— Я по закутках метений, я від баби втік, я від діда втік, я від зайця втік, я від вовка втік, я від ведмедя втік і від тебе втечу.

— Ой, колобок, я трошки глухенька, сядь мені на носик і заспівай.

І з’їла лисиця колобка, обдурила своїми хитрощами.

Походження та примітки

Українські народні казки у 40 книгах

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук
115 (5240). Колобок. СУС —. Записано 2008 року.
Оповідач: Хуторянська Ольга (1926 року народження), село Острожани, Жашківський район, Черкаська область
Тексти надані Миколою Зінчуком та опубліковані з його дозволу.

Колобок

Українська народна казка Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Жили собі дід та баба. Та дожились уже до того, що й хліба нема. Дід і каже:

— Бабусю! Спечи хоч колобка!

— Та з чого ж я спечу, як і борошна нема?

— А ти, бабо, піди в комору та назмітай муки, то й спечеш колобок.

Послухалась баба, пішла в комору, назмітала муки, витопила в печі, замісила гарненько муку. Спекла колобок та й поклала на вікно, щоб остив. А він лежав, лежав на вікні, а тоді з вікна —та на призьбу, а з призьби — на землю в двір, а з двору за ворота та й покотився дорогою...

Котиться та й котиться, коли це назустріч йому йде зайчик:

— Колобок, колобок, я тебе з’їм! — каже вухань.

— Не їж мене, зайчику-побігайчику, я тобі пісеньку заспіваю.

Зайчик і каже:

— Ану, заспівай!

Колобок і заспівав:
Я у коморі метений,
Я із муки спечений,
Я від баби утік,
Я від діда утік,
То й від тебе втечу!

Та й побіг знову. Біжить та й біжить... Зустрічає він вовка:

— Колобок, колобок, я тебе з’їм! — каже той.

— Не їж мене, вовчику-братику, я тобі пісеньку заспіваю.

— Ану, заспівай!

Я у коморі метений,
Я із муки спечений,
Я від баби утік,
Я від діда утік,
Я від зайця утік,
То й від тебе втечу!

Та й побіг... Аж іде ведмідь та й гукає:

— Колобок, колобок, я тебе з’їм!

— Не їж мене, ведмедику-топтунчику, я тобі пісеньку заспіваю, — просить колобок.

— Ану, заспівай!

Я у коморі метений,
Я із муки спечений,
Я від баби утік,
Я від діда утік,
Я від зайця утік,
Я від вовка утік,
То й від тебе втечу!

Та й побіг. Біжить та й біжить дорогою... Стрічає його лисичка та й каже:

— Колобок, колобок, я тебе з’їм!

— Не їж мене, лисичко-сестричко, я тобі пісеньку заспіваю.

А лисичка і каже:

— Ану, заспівай!

Я у коморі метений,
Я із муки спечений,
Я від баби утік,
Я від діда утік,
Я від зайця утік,
Я від вовка утік,
Від ведмедя утік,
То й від тебе втечу!

— Гарна в тебе пісенька, Колобочку! — каже лисичка. — От тільки я не почула її добре. Заспівай мені ще раз та сядь на носа, щоб краще я чула.

Колобок теж був хитрим. Він зрозумів, що лисичка хоче його з’їсти. Сів лисичці не на ніс, а зверху на голову та почав співати:

Я у коморі метений,
Я із муки спечений...

А лисичка в цей час почала крутити головою на всі сторони, щоб з’їсти Колобка. Той, не роздумуючи, скотився з лисиччиної голови і бігом на дорогу, щоб утекти. Та так швидко побіг, що лисичка його не догнала. Прикотився колобок додому і смирненько забрався на вікно. Почав ждати, щоб бабуся пригостила ним свого діда.

От і казочці кінець! А хто слухав — молодець.

Походження та примітки

Українські народні казки у 40 книгах

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук
185 (5413). Колобок. СУС 2025. Записано 2008 року.
Оповідач: Субота Лідія Несторівна (1915 року народження), село Поташ, Тальнівський район, Черкаська область
Тексти надані Миколою Зінчуком та опубліковані з його дозволу.

Колобок

Українська народна казка Полтавщини

Жили дід та баба. Одного разу дід каже бабі:

— Спечи мені, бабо, колобка.

А вона йому:

— Немає муки.

Дід отвічає:

— Піди у комору та позмітай по засіках муки та й спечи.

Баба пішла в коморю назмітала там муки, і спекла дідові колобка. Колобок вийшов такий пахучий і великий. Положила його на вікні, щоб прохолов. А вікно одкрите, він лежав-лежав та й упав у двір, і покотився. Котиться, а назустріч вовк і каже:

— Колобок, Колобок, я тебе з’їм!

— Не їж мене, вовчику-братику, я тобі пісеньку заспіваю.

Та й почав співать:

Я Колобок, Колобок, рум’яний бок,
По засіку метений, на яйцях печений,
Я од баби втік, я од діда втік
І од тебе втечу!

І покотився. Котиться , коли назустріч йому йде зайчик.

— Колобок, Колобок, я тебе з’їм, — сказав зайчик.

— Не їж мене, зайчику, я тобі заспіваю пісеньку, — відповідає йому Колобок.

Та й починає співать:

Я Колобок, Колобок, рум’яний бок,
По засіку метений, на яйцях печений,
Я од баби втік, я од діда втік,
Од вовка втік і від тебе втечу.

І втік. Котиться, котиться, коли назустріч ведмідь.

— Колобок, Колобок, я тебе з’їм, — сказав ведмідь.

— Не їж мене, ведмедику-братику, я тобі заспіваю пісеньку, — отвічає Колобок. Та й співає:

Я Колобок, Колобок, рум’яний бок,
По засіку метений, на яйцях печений,
Я од баби втік, я од діда втік,
Од вовка втік, од зайчика втік
І од тебе втечу.

І покотився собі далі. Бачить, йде йому назустріч лисиця та й каже:

— Колобок, Колобок, я тебе з’їм.

— Не їж мене, лисичко-сестричко, я тобі заспіваю пісеньку.

Я Колобок, Колобок, рум’яний бок,
По засіку метений, на яйцях печений,
Я од баби втік, я од діда втік,
Од вовка втік, од зайчика втік,
Од ведмедя втік і од тебе втечу.

— Колобок, Колобок, я тебе не чую, сядь мені на носа і на вушко поспівай.

Він скочив їй на носа і давай співать:

Я Колобок, Колобок, рум’яний бок,
По засіку метений, на яйцях печений,
Я од баби втік, я од діда втік,
Од вовка втік, од зайчика втік, од ведмідя втік
І од тебе...

А вона хап його і з’їла.

От і казочці кінець, а хто слухав — молодець!

Походження та примітки

Українські народні казки у 40 книгах

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук
9 (4622). Колобок. СУС 2025. Записала Хавер Ганна 2008 року.
Оповідач: Шевченко Ніна Іванівна (1918 року народження), Червонозаводське, Лохвицький район, Полтавська область
Тексти надані Миколою Зінчуком та опубліковані з його дозволу.

Колобок

Українська народна казка Полтавщини

Жили собі дід та баба і не було у них дітей. Були вони дуже бідні. Захотілося дідові їсти. От баба і пішла на ґанок, намела борошна і давай місити тісто. Замісила, зліпила колобка. Був він без рук і без ніг. Поклала баба його в піч.

Коли колобок спікся, поклала його на підвіконня, щоб він остив. Тут колобок ожив і втік. Котиться він собі по дорозі, а тут йому назустріч заєць. Говорить:

— Колобок-колобок, я тебе з’їм.

А колобок йому:

— Не їж мене, краще я тобі пісеньку заспіваю.

І давай співати:

Я колобок-колобок,
З тіста мішаний,
На яйцях печений,
Я від діда втік,
Я від баби втік,
І від тебе, зайцю, втечу.

І покотився собі далі. По дорозі котиться він, котиться, і тут йому назустріч вовк, і говорить:

— Колобок-колобок, я тебе з’їм.

А колобок йому:

— Не їж мене, вовчику, краще я тобі пісню заспіваю.

Я колобок-колобок,
З тіста мішаний,
На яйцях печений,
Я від діда втік,
Я від баби втік,
Я від зайця утік.
І від тебе утечу.

І покотився собі далі. Тут йому назустріч ведмідь і каже:

— Колобок-колобок, я тебе з’їм.

А колобок йому:

— Не їж мене, краще я тобі пісню заспіваю.

Я колобок-колобок,
З тіста мішаний,
На яйцях печений,
Я від діда втік,
Я від баби втік,
Я від зайця утік,
Я від вовка утік,
І від тебе утечу.

І покотився. Тут йому назустріч лисиця і говорить:

— Колобок-колобок, я тебе з’їм.

А колобок їй:

— Не їж мене, краще я тобі пісню заспіваю.

І почав співати:

Я колобок-колобок,
З тіста мішаний,
На яйцях печений…

А лисиця йому:

— Щось я тебе не чую, підійди ближче, сядь біля вушка.

Колобок підкотився, тут лисиця його і з’їла. От і казочці кінець, а хто слухав — молодець.

Походження та примітки

Українські народні казки у 40 книгах

Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук
263 (5028). Колобок. СУС 2025. Записано 2008 року.
Оповідач: Кравченко Микола Федорович (1934 року народження), Степанівка, Семенівський район, Полтавська область
Тексти надані Миколою Зінчуком та опубліковані з його дозволу.

Колобок

Українська народна казка

Колобок — 1981

Завантажити книгу

Читати книгу

Колобок

Українська народна казка

Колобок — 1984

Завантажити книгу

Читати книгу

Колобок

Українська народна казка

Колобок — 1989

Завантажити книгу

Читати книгу

Колобок

Українська народна казка українською та англійською мовами

Колобок — 1990

Завантажити книгу

Читати книгу

Дивіться також: